У неділю українці по всій країні обирали місцеву владу. Цього року кампанія відзначилася відразу кількома особливостями. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.
У неділю українці дали оцінку тому, як місяцями партії і кандидати намагалися отримати їхні голоси всіма можливими прийомами. На відміну від усіх попередніх кампаній, цього разу за органи самоврядування розгорнулася боротьба загальнонаціонального масштабу.
Народні депутати та міністри різних часів і режимів – уперше у виборчих бюлетенях на місцевих виборах була така кількість колишніх і нинішніх "засідателів" печерських пагорбів.
В ОПОРІ підрахували, що змагатися за владу в регіонах подалися 56 нардепів. Щоправда, це було, імовірніше, технологічним ходом, щоби посилити позиції своїх партій у регіонах. Навряд чи багато з них після перемоги підуть із Ради. Хоч є винятки: наприклад, депутат-мажоритарник від "Слуги народу" Зіновій Андрійович вирішив скласти мандат, щоб очолити Надвірнянську ОТГ.
Експерти констатують: це була найбільш активна й конкурентна кампанія з місцевих виборів в українській історії.
Одна з головних особливостей цих виборів – величезний вплив і на кампанію, і на її результати реформи децентралізації, звернув увагу в розмові з РБК-Україна політолог Володимир Фесенко.
Децентралізація дала органам самоврядування значно більше повноважень і ресурсів. Тому місцева влада стала здаватися більш привабливою для багатьох політиків.
"Є за що боротися – і в політичному, і в економічному плані. Зокрема зросла політична і економічна вага мерів великих міст", – каже Фесенко.
Настільки конкурентна кампанія, по ідеї, мала б заманити якомога більше виборців на дільниці. Явка могла бути найвищою порівняно з усіма минулими місцевими виборами, припустив голова Комітету виборців України (КВУ) Олексій Кошель. На ділі склалося зовсім інакше: вона ледве дотягує до 37%. Для наочного прикладу: в 2015 році участь у голосуванні взяли майже 47% виборців.
"По-перше, всі бачать, як в рамках реформи децентралізації ростуть бюджети громад, іде активна боротьба, і кожна партія намагається залучити свого виборця. Тобто, навіть незважаючи на умови пандемії, ми мали б отримати досить високу явку. А насправді вона виявилася провальною", – зазначив виданню Кошель.
Він вважає, що свою роль зіграло велике розчарування українців у політичних партіях. До того ж якщо раніше політики змагалися у програмах, то цього разу вони обмежилися дуже загальними лозунгами, уточнив глава КВУ.
"Виборці побачили вкрай беззмістовну кампанію і програми. На ранніх етапах кампанії склалося враження, що ніхто взагалі нічого не обіцяв. Пам'ятаю, колись у Києві обіцяли будівництво нових гілок метро, інфраструктурні проекти. Цього разу все відбувалося у форматі "красиве місто щасливих людей", – сказав експерт.
У день виборів група "Рейтинг" опитувала виборців, які не пішли голосувати. Вони назвали кілька причин, чому відмовилися йти на дільниці. Найбільше – 20% – за станом здоров'я.
"Я би сюди також додав відповідь "через епідемію коронавірусу" (10%). Насправді, це одна і та ж сама відповідь: люди боялися коронавірусу, боялися зараження. Це можна вважати основним мотивом у людей, які не прийшли на дільниці", – пояснив РБК-Україна директор групи "Рейтинг" Олексій Антипович.
Цікаво, що друга причина, на яку вказували українці (19%) – це проживання не за місцем реєстрації.
"Найбільше таких у Києві: 33% тих, хто не пішов на виборчі дільниці, вказали, що вони проживають не за місцем прописки", – додав Антипович.
Аналітик громадської мережі ОПОРА Олександр Клюжев переконаний, що загальний показник активності виборців достатній для легітимності нових органів місцевого самоврядування.
"Зважаючи на пандемію і побоювання громадян – адже в ЗМІ нагніталася певна істерія про те, що процес голосування може бути небезпечним – впевнений, ця явка була як мінімум достатньою для легітимності новообраних органів місцевого самоврядування. Думаю, загроза коронавірусу вплинула на рішення багатьох громадян не йти голосувати", – розповів виданню експерт.
Ще одна ключова особливість місцевих виборів – застосування нової виборчої системи з відкритими партійними списками. У бюлетені українці могли поставити позначку не тільки за одну з політсил, але й за одного з кандидатів. І в такий спосіб – впливаючи на те, хто саме з представників тієї чи іншої партії потрапить до ради.
"Це, безумовно, вплинуло на організацію виборів. Не було достатньо часу для навчання і членів комісій, і всіх інших суб'єктів виборчого процесу. Зараз ми спостерігаємо, як члени комісії стикаються з багатьма труднощами під час підрахунку голосів", – зазначив Клюжев.
Як на практиці спрацювала ця система і наскільки виборець міг реально впливати на порядок кандидатів у виборчих списках – покажуть результати.
Ще до закінчення підрахунку експерти примітили переможців і переможених у виборчих перегонах, звертаючи увагу на фіаско "Слуги народу".
В жодному з великих міст кандидати від президентської політсили не взяли перше місце в боротьбі за посаду мера. У кількох – вийшли до другого туру, але там їхні шанси виглядають не особливо переконливими. В деякі міські ради обласних центрів, за даними екзитполів, партія і зовсім не проходить. Наприклад, у Львові та Івано-Франківську. Ще десь СН опинилася на межі проходження.
На її фоні позиції партій з умовно "біло-блакитного" табору на перший погляд здаються кращими. За словами співголови ОПЗЖ Юрія Бойка, його політсила займає лідируючі позиції в 11 регіонах, а в шести областях – на першому місці.
Згідно з екзитполами, отримати мандати в місцевих радах може й Партія Шарія. Імовірно, вона заведе своїх представників у міськради Одеси, Миколаєва, Харкова та Маріуполя.
"Посилення позицій ОПЗЖ у південно-східному регіоні – цілком природний процес, оскільки вони найбільше відповідали електорату цього регіону. Просто раніше такі процеси колишня влада намагалася всіляко гальмувати. За сприяння провладних команд створювалися різні партійні проекти, які мали хоча б відтягнути частину голосів з "біло-блакитного" табору", – розповів Кошель.
Хоча, на думку Фесенка, поразка партії влади або реванш "біло-блакитних" сил – це, швидше, "оптичний ефект".
"Він провальний, якщо порівнювати з результатами минулорічних виборів. Але тоді це була аномалія – таких захмарних результатів до 2019 року ніколи не було. І думаю, що ще довго не буде. Якщо порівняти з іншими парламентськими партіями, то у "Слуги народу" загалом по країні результат як мінімум не гірший", – припустив політолог.
У президентській партії вже заявили, що отримують перше місце на виборах в обласні і районні ради. В СН додали, що, згідно з паралельним підрахунком, вони проходять до всіх облрад.
Якщо об'єктивно оцінювати явку, то ці вибори "ніхто не може занести собі в актив", говорить радник голови ОП Михайло Подоляк. За його словами, низька явка – це про розчарування суспільства і неодержання відповідей на базові питання.
"З іншого боку, партія "Слуга народу" зайшла рівномірно по всій країні в органи місцевого самоврядування. Понад 4 тисячі депутатів отримала партія. До цього у нас не було ніде нікого. Депутати наші у всіх радах, тоді як інші партії, як і раніше, мають анклавні результати", – сказав РБК-Україна Подоляк.
При цьому, якщо порівняти результати ОПЗЖ на минулих виборах і зараз, то говорити про стрімкий ривок її рейтингів не можна, вважає Фесенко.
"Можна побачити, що у деяких містах вона набрала менше. Наприклад, у Харкові. У деяких приблизно стільки ж – в Одесі. У Миколаєві вона отримала трохи більше. По Києву, думаю, рейтинги ОПЗЖ частково "підтягнуло" висунення Олександра Попова. Але ніякого реваншу проросійських сил не відбулося", – сказав політолог.
За його словами, насправді, головний переможець на цих виборах – місцеві партії і партії мерів.
Децентралізація не тільки підвищила ціну перемоги в перегонах, але і явно зміцнила позиції місцевої влади. Під час кампанії мери куди більше могли похвалитися зробленим, ніж у 2015 році. Тим більше, вони виглядають у рази ефективнішими, ніж їхні попередники, які не мали всіх можливостей децентралізації.
"Феномен мерів пов'язаний не стільки з персоналіями, скільки з отриманими їхніми містами ресурсами. У результаті децентралізації їхні бюджетів зросли в рази. Звичайно, виборці не побачили якісь серйозні інфраструктурні проекти. Але цього збільшеного фінансування вистачило, щоби жителі принаймні побачили конкретні зміни", – говорить Кошель.
На руку багатьом мерам зіграло й розчарування у великих партіях. Тому в окремих містах, йдучи на ще одну каденцію, вони отримали просто рекордні показники, додав керівник КВУ. Наприклад, у Тернополі, Івано-Франківську та Хмельницькому градоначальники набрали понад 70% одразу в першому турі.
У більшості великих міст мери балотувалися від своїх власних партій і вели їх в міські ради. І як показують дані екзитполів, на місцях ці "регіональні" партії помітно потіснили політсили з парламентської "ліги".
З вересня група "Рейтинг" оцінювала шанси майже 80 різних партій на виборах до обласних рад. Більшість із них регіональні проекти. Як з'ясувалося, в сумі вони могли б набрати понад 20% в облрадах. Можна припустити, що на виборах у міські ради, куди їх в основному ведуть популярні мери, їхня підтримка ще вища.
Попит на місцеву політику – головне, що об'єднує всі локальні кампанії по країні, говорить Антипович.
"У таких партій, як "Європейська солідарність" чи "Опозиційна платформа – За життя", звичайно, є свій ідеологічний виборець, який піде за ними. Але це ідеологічний вибір – він не переважаючий. Натомість виборець хотів голосувати за людину, яку він знає і бачив. Це стосується кандидатів і на посаду міського голови, і в депутати. Тому багато українців віддавали свій голос на виборах за місцевих політиків і партії", – пояснив директор групи "Рейтинг".
Ще задовго до початку кампанії, під час карантину, міська влада демонстративно показувала, що столичні чиновники їм не указ. Заткнувши за пояс парламентські партії, вони можуть лише зміцнитися у своїй вазі й незалежності. Тепер провладній команді, ймовірно, доведеться рахуватися з ними, домовлятися й шукати компроміси. Інакше це обернеться ще більшою конфронтацією центру й регіонів.