Туманні претенденти. Навіщо в мери Києва балотуються фейкові кандидати

Нинішні місцеві вибори за своїм значенням для політичного життя України, мабуть, не поступаються президентським або парламентським. Ключова причина – звичайно, децентралізація, завдяки якій ресурси перерозподілялися з центру на місця.

Інша причина – ці місцеві вибори стануть першим серйозним електоральним випробуванням для Володимира Зеленського та його "Слуги народу" – першим після двох тріумфальних перемог на минулорічних виборах. І рейтингові тенденції для "слуг" поки виглядають дуже тривожно.

Разом з тим, вибори в Києві традиційно стоять окремо. Мер столиці апріорі стає великим політичним гравцем всеукраїнського рівня, оскільки контролює життя найбільшого і ресурсного міста країни.

Судячи з рейтингів, зараз головна інтрига полягає в тому, хто саме зможе скласти конкуренцію діючому міському голові Віталію Кличку в другому турі перегонів. Звичайно, за декілька тижнів, що залишилися до виборів, ситуація ще може змінитися, але загальні розклади київської кампанії вже приблизно зрозумілі.

Так, крім кандидатів, які всерйоз можуть позмагатися з Кличком і зробити його переобрання аж ніяк не безхмарним, на столичні вибори, традиційно, йде цілий сонм фейкових, неспроможних або ж просто малозрозумілих персонажів.

Ірина Верещук

На перший погляд, Ірину Верещук складно зарахувати до кандидатів-фейків – все-таки вона балотується від президентської партії, яка контролює центральну владу в країні. На влаштованих "Слугою народу" праймеріз (втім, чисто номінальних), за підсумками яких Верещук стала кандидатом від СН, був присутній і особисто Володимир Зеленський.

З іншого боку, її висунення в мери викликало чимало критики навіть в середовищі прихильників партії влади. Посилило ситуацію відверто невдалий початок рекламної кампанії. Від лайтбоксів з вкрай недоречним сексуальним підтекстом ("Верещук підбадьорить мости") до польотів над Києвом в образі Мері Поппінс.

У цій ситуації, навіть, "Пані-мер" куди більш адекватно виглядає на бордах, ніж загравання з "мостами". Але після зйомок того самого ролика до Верещук приклеїлося дотепне "пані-мем" - літаючий в повітрі кандидат став невичерпним джерелом для фотожаб в соцмережах.

Схожа історія з гаслом "Наступним мером буде жінка". Складається враження, що окрім акценту на тому, що Верещук – жінка, завойовувати серця киян її команді просто нічим.

Фото: кандидат в мери від правлячої партії Ірина Верещук (РБК-Україна)

До речі, про команду – кандидат в мери від СН поки так і не змогла відповісти, на кого саме вона збирається спертися в разі перемоги, прикриваючись загальними словами про те, що "в її команді президент".

Словом, Верещук поки що виглядає цілком зручним спаринг-партнером для діючого мера, аж до того, що на одному з телеефірів вона взялася захищати Кличка від звинувачень іншого претендента на мерське крісло.

Апеляції "слуг народу" до господарського досвіду Верещук теж виглядають не особливо аргументованими. Київ не просто більше західноукраїнської Рави-Руської, мером якої вона була, а більше в кілька сотень разів. На деяких столичних комунальних підприємствах працює більше людей, ніж всього живе в Рава-Руській. Адже якщо людина навчилася кататися на самокаті, це ж не привід одразу пускати його за штурвал пасажирського "Боїнга".

Олександр Попов

З недавніх пір з бігбордів на киян дивиться їх вже призабутий колишній градоначальник Олександр Попов, який очолював Київську міськадміністрацію в часи Віктора Януковича і самоусуненого мера Леоніда Черновецького.

Екс-голова КМДА поки публічно не афішує, від якої саме партії збирається йти в мери Києва, хоча мова явно йде про ОПЗЖ. Але кияни ніколи не любили Партію регіонів у всіх її реінкарнаціях, тому немає сенсу робити особливий акцент на партійній прив'язці.

Фото: 5-й голова Київської міської державної адміністрації (2010-2014) Олександр Попов (Радіо Свобода)

Попов обіцяє жителям столиці "нову якість життя" і намагається апелювати до своїх досягнень за часів перебування на посаді. Хоча найбільше він запам'ятався своїм слухняним виконанням вказівок чужої Києву "синьо-білої" влади й причетністю до розгону Євромайдану, який після цього переріс у Революцію гідності. А про господарські якості Попова найкраще говорить його відсутність у столиці під час "снігового апокаліпсиса" в березні 2013 року – керівник міста тоді перебував у Відні й повертатися в українську столицю не особливо поспішав.

Після революції Попов фактично зник з публічного простору, з'являючись в новинних стрічках тільки у зв'язку з кримінальною справою про розгін протестуючих студентів. І виїхати на ностальгічних почуттях частини мешканців столиці та обіцянки підняти їм пенсії ідеологічно чужого для абсолютної більшості киян кандидатові навряд чи вийде.

Олександр Омельченко

Якщо Олександр Попов – кандидат з минулого, Олександр Омельченко – кандидат з позаминулого часу. 82-річний Омельченко керував столицею в далеких 1999-2006 роках, але з того часу брав участь у кожних київських виборах, втім, вже без великих успіхів.

За цей час Омельченко відзначився лише двома гучними скандалами – під колесами його машини двічі гинули люди, але "Сан Саничу" вдавалося вийти сухим з води.

Фото: рекордсмен по участі у виборах мера Києва Олександр Омельченко (УНІАН)

"Я зобов'язаний ходити на вибори, поки живий і здоровий і небайдужий до долі Києва та України", – нещодавно пояснив Омельченко мотив своєї участі в черговій мерській кампанії. Звичайно, в Україну з недавніх пір повернулася мода на політиків-ветеранів, але крім ностальгії за давно минулими часами, Омельченку навряд чи є що запропонувати киянам. Тут скоріше мова йде про оновлення власного рекорду – "Сан Санич" буде брати участь у перегонах вп'яте, і не можна виключати, що не в останнє. Сенсу в цьому буде все менше, але і пережити розставання з великою політикою (якою, безсумнівно, є столичні вибори) багатьом діячам минулого виявляється дуже непросто.

Михайло Добкін

Ім'я Михайла Добкіна відомо навіть максимально далеким від політики українцям – все завдяки зйомок легендарного передвиборчого ролика п'ятнадцятирічної давності. Втім, ореол комічності не завадив харків'янину Добкіну будувати кар'єру в Партії регіонів, піком якої стало його висунення від ПР на президентських виборах 2014 року.

Після цього Добкін вже як нардеп став фігурантом багатьох скандалів і навіть позбувся депутатської недоторканності, але без подальших наслідків. У 2018-му він оголосив про створення партії "Християнські соціалісти", проте далі цього справа не пішла. Тоді ж екс-регіонал вирішив перебратися до Києва, а згодом і спробувати себе в столичній політиці. У соцопитуваннях його прізвище з'являється в якості кандидата від "Партії Шарія".

Фото: мер Харкова у 2006-2010 роках Михайло Добкін (РБК-Україна)

Добкін – частий гість деяких інформаційних телеканалів. Але його київська передвиборна кампанія поки запам'яталася лише роликом, де сам кандидат на мотоциклі їде до пам'ятника засновникам Києва під пісню "Як тебе не любити, Києве мій". Своїм головним конкурентом він цілком очікувано називає Віталія Кличка, але говорити про якесь реальне втручання переконаного антимайданівця Добкіна у виборчу гонку в Києві, звичайно, не представляється можливим.

Борислав Береза

У велику політику й у Верховну раду Борислав Береза потрапив на хвилі Революції гідності, ставши одним з топ-спікерів популярного тоді "Правого сектора". Але потім Береза створив власний проект – "Партію рішучих громадян". Навесні цього року, не потрапивши в нову Раду, Береза став фронтменом проекту "Свої" разом з кількома іншими екс-нардепами з різних фракцій.

Але на мерські вибори він пішов від ще одного проекту – "Екопартії Берези". Хто крім лідера, входить в її ряди, широкій публіці невідомо.

Фото: передвиборчі борди Борислава Берези (facebook.com)

На київському рівні головне досягнення кандидата – вихід у другий тур мерських виборів 2015 року разом із Віталієм Кличком, якому він поступився з дворазовим відставанням. Втім, зараз його рейтинг не перевищує статистичної похибки, і сам Береза, згідно з соцопитуваннями, не входить навіть у першу десятку фаворитів гонки.

Головне завдання перед кандидатом, вирішити яке навряд чи можливо – пояснити киянам свій раптовий інтерес до екологічної теми, з якою його раніше нічого не пов'язувало. Тим більше на цьому полі у Берези в столиці вже з'явилися конкуренти. Та й часту зміну партійної обкладинки складно назвати досягненням.