Попит на своїх: у кого більше шансів перемогти на місцевих виборах

Останні соцопитування за лічені тижні до виборів показують, що перемогу можуть отримати не парламентські політсили, а представники місцевих еліт. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.

За лічені тижні до місцевих виборів 25 жовтня загальнонаціональні рейтинги партій на перший погляд не демонструють жодних "тектонічних зрушень". Загроза "вильоту" з "парламентської ліги" нависла хіба що над "Голосом". Усім іншим політичним силам вдалося зберегти свої позиції.

Лідером виборчих симпатій у розрізі всієї країни, як і раніше, залишається "Слуга народу", хоч і з помітними втратами. Її підтримка, за даними КМІС, до жовтня опустилася до 21,5%. Все ближче до правлячої партії підбираються "Європейська солідарність" та "Опозиційна платформа - За життя". Не набагато відстає від них "Батьківщина".

Але регіональні рейтинги, опубліковані соціологами у вересні, вимальовують інший розклад та інших фаворитів, які можуть неабияк потіснити "парламентських легіонерів" на місцях.

З вересня група "Рейтинг" провела серію досліджень про вибори в обласні ради. В останньому опитуванні компанія вимірювала позиції 77 різних партій. Більшість з них регіональні проекти, які будуть балотуватися в одну або дві облради.

З результатів цього опитування випливає, що місцеві вибори можуть обернутися для п'ятірки парламентських політсил "холодним душем". На виборах до облради у сумі вони набирають тільки 50%. І їхні результати нижчі, ніж на рівні всієї країни. Наприклад, "Слуга народу" на виборах в облради може отримати загалом 17,2%. І це найвищий показник серед усіх партій.

Не менш цікаво розподілилася друга половина голосів. Орієнтовно 27% – у таких партій, як "За майбутнє", Радикальна партія Ляшка, "Наш край", УДАР, "Свобода" та інших. Тоді як ще 22% набирають так звані "регіональні" партії.

"Я вважаю, що це дуже хороший показник для місцевих партій, але досить критичний для парламентських політичних сил. Нагадаю, що в липні 2019 року на виборах до Верховної ради п'ять парламентських партій отримали сукупно 78%. А зараз на місцевих виборах можуть набрати лише приблизно 50%", – розповів РБК-Україна директор групи "Рейтинг" Олексій Антипович.

Кожному по партії

Результати всеукраїнських та обласних рейтингів відрізняються через цілу низку причин. Перше і найочевидніше пояснення полягає в тому, що в місцевих виборах бере участь набагато більше партій, ніж у парламентських.

Комусь не вистачає ресурсів, щоби включитися в загальнонаціональні перегони – адже витрати на кампанію в Раду несумірні з цифрами під час місцевих виборів. Для когось – органи самоврядування здаються більш "злачним місцем". І не даремно, зважаючи, скільки повноважень і ресурсів "спустили" з центру завдяки реформі децентралізації.

Друга причина полягає в тому, що українці почали потроху розрізняти, за що відповідає місцева і центральна влада. Ідеологія, якісь глобальні політичні цінності, міжнародний вектор – все це громадяни готові обирати, голосуючи за президента чи парламент. Але до органів самоврядування їхні запити більш "приземлені": люди, швидше, віддадуть управління тим, хто розуміє проблеми регіону і, головне, знає, як їх вирішити.

Запит на місцях зміщений у бік політиків, які ближче до жителів, констатує Олексій Антипович.

"Голосуючи, наприклад, за місцеву раду в Полтаві або Кіровоградській області, виборець насамперед дивиться, які кандидати йдуть від партій, що конкретно вони пропонують для їхнього регіону", – пояснив директор групи "Рейтинг".

І коли загальнонаціональні партії не в силах задовольнити запити громадян, альтернативою стають так звані регіональні партії. Вони вже "вистрілювали" під час місцевої кампанії у 2015 році, коли маловідомі на всеукраїнському рівні політсили, як "За конкретні справи" чи "Довіряй справах", взяли першість у своїх областях.

Зараз проектів, націлених на конкретний регіон, стало ще більше. І вони виступлять навіть успішніше, ніж у 2015 році, вважає політолог Володимир Фесенко.

"У всіх великих містах України і в більшості обласних центрів чинні мери балотуються від своїх партій. Майже у всіх регіонах країни партії місцевих еліт як мінімум на рівних будуть змагатися з парламентськими партіями, а в низці регіонів будуть їхвипереджати", – зазначив РБК-Україна Фесенко.

Слід сказати, що "регіональні" партії не передбачені законом. Але він ніяк не забороняє партіям фокусувати свою діяльність на якомусь одному районі, місті або області. Тоді як усі інші їхні осередки по країні значаться тільки на папері. І жодних дієвих запобіжників у законодавстві від цього немає.

Купити готову партію не потребує значних зусиль, каже голова Комітету виборців України (КВУ) Олексій Кошель. Ціни на пакет готових документів з печаткою, статутом та свідоцтвом на ринку стартують від 50 тисяч доларів. Приблизно стільки ж доведеться викласти, якщо створювати партію самому, пройшовши через усі кола бюрократичної тяганини.

"І багато політиків задаються питанням: навіщо мені йти в якесь партійне "ярмо", в "братську могилу", якщо за 50 тисяч доларів я можу купити власну партію? Тут діє прагматичний підхід. Адже у партій бувають і злети, і падіння. А зміна партійного квитка так чи інакше б'є по персональному іміджу", – пояснив РБК-Україна експерт.

Але в будь-якій унітарній державі діяльність регіональних партій може перерости в сепаратизм, вважає Кошель. Тому вже після місцевих виборів слід переглянути законодавство з тим, щоби мотивувати партії виходити на всеукраїнський рівень.

"Якщо двічі не подав звіти в НАЗК – ануляція партійного свідоцтва. Якщо зареєстровані осередки – вони мають бути не лише на папері, але й хоч якось функціонувати", – зазначив співрозмовник.

Із крайності в крайність

Тенденція з виборами міських голів досить схожа. У багатьох обласних центрах чинні мери можуть переобратися на ще одну каденцію. Навіть незважаючи на те, що за деякими з них тягнеться цілий шлейф скандалів.

Наприклад, з огляду на уже згадане дослідження "Рейтингу" в вересні, третина респондентів готові підтримати на виборах чинного голову населеного пункту. Стільки ж – віддати голос за іншого кандидата, ще 35% – не визначилися.

"На місцевих виборах виборець часто орієнтується на хорошу людину, який асфальтує дороги, знає місцеве господарство. Незважаючи на те, проєвропейські у нього погляди чи це дрімуча радянська людина. В окремих населених пунктах на Заході створюється мало не культ колишнього радянського секретаря обкому тільки тому, що він вранці обходив центр міста, пальцем вказував на проблеми і домагався їх вирішення", – зазначив Кошель.

До того ж зараз майже кожен мер може приписати на свій рахунок набагато більше заслуг, ніж його попередники. Ось тільки далеко не всі виборці знають, що після децентралізації, що стартувала в 2015 році, на місця передали більше функцій і коштів, уточнив Кошель.

"У їхніх попередників не було таких можливостей. Звичайно, на їхньому тлі вони будуть виглядати краще і ефективніше", – додав голова КВУ.

Чому тоді на президентських і парламентських виборах українці обирали "нових і незаплямованих", а на місцевих – готові закривати очі на всі токсичні історії, якими оточені їхні кандидати? І справа не тільки в тому, що на загальнонаціональних і регіональних виборах громадяни по-різному розставляють пріоритети. Причина – в зростаючому попиті на професіоналів у владі і розчаруванні в "нових обличчях", кажуть експерти.

Згідно з вересневим опитуванням "Рейтингу", більшість респондентів – понад 60% – сказали, що для партій на місцевому рівні куди важливіше мати сильного місцевого лідера, ніж відомого національного. Приблизно стільки ж висловилися на користь досвідчених політиків, ніж "нових облич".

Через це розчарування в "нових обличчах" у громадян включається "електоральний консерватизм", говорить Фесенко. Вони готові голосувати за чинних мерів та інших традиційних місцевих лідерів, щоби уникнути непередбачуваних ризиків і потенційно небезпечних змін.

"Це мотив вибору за принципом "аби не було гірше". До того ж в умовах економічної кризи та епідемії коронавірусу більшість виборців схильні довіряти досвідченим політикам і адміністраторам", – каже політолог.

Він звернув увагу на ще один цікавий нюанс в опитуваннях. За даними соціологів, більшість українців критично оцінюють ситуацію в країні, але скоріше позитивно – у своєму місті та регіоні. Частково на цьому позначається ефект телевізора, коли "стріли" критики летять у бік центральної влади, уточнив Фесенко.

"З іншого боку, до місцевої влади люди ставляться більш прагматично і більш реалістично, а від центральної влади традиційно чекають дива і швидкого вирішення всіх проблем. І коли дива не трапляється, то відбувається розчарування в нещодавно обраному президенті чи партіях, що перемогли на виборах", – підкреслив експерт.

Щось схоже сталося під час виборів минулого року. Українці в більшості своїй прагнули повністю перезавантажити владу, проголосувавши за Зеленського та "Слугу народу".

"Але за рік вони побачили, що не все так добре з "новими обличчями", що з'являються інші скандали. Що ситуація в країні не є такою, яка розвивається в правильному напрямі. І оцінки пішли вниз", – пояснив директор групи "Рейтинг".

На противагу почали рости рейтинги "досвідчених і перевірених", "професіоналів".

"Тобто запит з нових змістився – не скажу, що на старих – але на досвідчених. Цим і пояснюється потенційна перемога мерів у більшості облцентрів. На місцевих виборах голосують за стабільність: головне досвідчений – нехай навіть старий", – уточнив Антипович.

Але говорити про поголовну тенденцію на "всіх старих" також не можна. Високі шанси багатьох чинних мерів переобратися на ще одну каденцію підкріплені їхньою успішною діяльністю на посаді, каже Антипович. Там же, де робота мерів не була ефективною, жителі напевно виберуть іншого кандидата. Це не вписується в тренд "залишити перевірених", уточнив соціолог. Але вписується в незмінне бажання громадян жити в стабільності і комфорті.